Опис досвіду
"Формування ключових компетентностей в учнів початкових класів засобами інтерактивного навчання"
Компетентнісний підхід у навчанні є актуальною проблемою сьогодення, особливо у початковій школі. Мета педагогічної діяльності вчителя – сформувати компетентну особистість на основі розвитку пізнавального інтересу, навчити самостійно мислити, озброїти необхідними для цього знаннями, вміннями та навичками і застосовувати їх в житті.
Основною формою навчання є урок. У сучасній школі роль учителя в навчальному процесі полягає не лише в тому, щоб передати дітям певну суму знань, а й у тому, щоб активно залучати їх до пізнавальної діяльності, до активної співпраці, учити здобувати знання, формувати ціннісні ставлення.
Міцні знання – це результат наполегливої праці. Як заохотити до такої праці, виробити звичку до неї, навчити вміло долати труднощі, що виникають у процесі опанування знань?
Усім відома істина – діти початкових класів люблять учитись, але часто забувають: діти люблять учитися добре! І тому головне моє завдання створити умови, що забезпечать дитині комфортні умови,успіх у навчанні, відчуття радості від того, що я «знаю», «вмію».У кожної дитини свої можливості сприйняття,засвоєння і відтворення інформації.
Одному це вдається легше, іншому важче. Але кожний наступний крок, який зробила дитина, заслуговує на похвалу, важливо переконати її в тому, що вона здатна на більше.
Тому важлива роль відводиться нестандартним урокам із використанням інтерактивних вправ. Наприклад, це урок-гра, урок-подорож, урок-аукціон, урок-дослідження, урок-презентація проектів.
З метою забезпечення мотивації учіння використовую:
· цікавий матеріал;
· ілюстрації;
· дидактичні ігри;
· вправи, що передбачають цікавий для учнів процес виконання;
· завдання, що спонукають до пошуку значимих для учня результатів.
Крім того, компетентнісно орієнтовані навчальні засоби повинні готувати дітей до самонавчання. Із цією метою готую для учнів алгоритм міркувань, різноманітні пам’ятки, схеми, таблиці, зразки виконання завдань. Тому, що опорні схеми, алгоритми міркувань, різноманітні пам’ятки, таблиці допомагають залучити кожного учня до активної діяльності на всіх уроках, довести уявлення з нової теми до формування понять, стійких навичок.
У педагогічній діяльності постійно використовую метод проектів. Він є основною технологією формування ключових життєвих компетентностей учнів. Адже працюючи над створенням проектів, вони навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї, грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельними, постійно самовдосконалюватися. Метод проектів є інноваційною педагогічною методикою. Він дозволяє найповніше врахувати індивідуальні особливості кожного учня. Дозволяє розв’язати проблему мотивації, створити позитивну атмосферу навчання, навчити дітей застосовувати свої знання на практиці для розв’язання життєвих і особистих проблем.
За основу системного підходу до розумового виховання і розвитку у дітей уміння вчитися виробила таку систему:
- постановка перспективних цілей розвитку мислення і творчих здібностей учнів;
- досягнення тісного взаємозв'язку мовленнєвої, розумової і трудової діяльності молодших школярів;
- проведення екскурсій - спілкуванням з навколишнім середовищем;
- творчі роботи з розвитку мовлення (складання описів, розповідей, казок, віршів);
- стимулювання інтелектуальних і естетичних почуттів дитини («запитання - вузлики знань», «хвилинки-цікавинки» тощо).
Стимулювання та мотивація навчання є основою формування пізнавального інтересу учнів. На етапі мотивації навчальної діяльності школярів учитель має зосередити увагу, викликати інтерес. Для цього потрібно чітко, просто сформулювати зрозумілу, привабливу мету, що відповідає віковим інтересам та захопленням дітей, адже зацікавившись, учень буде налаштований на сприймання матеріалу уроку, процес пізнання та вдосконалення буде більш ефективним.
Прийоми стимулювання навчання
1. Зміст – основне джерело інтересу до самої навчальної діяльності.
Вимоги до змісту навчального матеріалу:
· науковість;
· зв’язок із життям;
· систематичність і послідовність;
· комплексний освітній, виховний і розвивальний вплив;
· створення ситуації новизни, актуальності.
2. Пізнавальні ігри.
3. Нестандартні форми проведення уроку.
4. Аналіз життєвих ситуацій.
5. Інтерактивні технології навчання.
6. Створення ситуації успіху в навчанні.
Для досягнення успіху в формуванні життєвих компетентностей велику роль відводжу також іграм, елементам розвивального навчання, диференційованій індивідуальній роботі з окремими учнями.Особливу увагу приділяю творчим іграм, іграм-фантазіям, рольовим іграм, у яких дитина виявляє свою вигадку, ініціативу, самостійність.
Також вважаю ефективним використання ІКТ.Надзвичайно велике значення надаю роботі з обдарованими учнями.
Підводячи підсумок, хочу зазначити, що надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення власні зусилля. Я з впевненістю можу сказати, що я, інші вчителі, учні й батьки докладаємо великих зусиль, щоб успіх кожного й успіх всіх був гарантованим, життєпридатним.